Нове життя у 75. Як живеться пенсіонерам-переселенцям

75-річний тренер із боксу Леонід Масолович із 72-річною дружиною Тетяною Олексіївною розповіли, чому три роки тому покинули Луганськ та як їм живеться у Чернівцях.


Попри свій вік, пара пенсіонерів вирішила залишити свій дім та переїхали до Чернівців, коли почали обстрілювати Луганськ.

Леонід Сергійович розповідає: «Це гантелі, які знайшов на вулиці, камінці. Зручно взяти в руку. Дешево і сердито. Можна тренувати аперкоти, хук, бокові удари добре пробивати та фізичне навантаження».

Хоч йому поважних 75, рухи все такі ж енергійні та точні. Леонід Масолович не втомлюється підтримувати форму улюбленим спортом. Він іменитий тренер із боксу з міста Луганськ.

Леонід Сергійович: «В Луганську я в дитячій спортивній школі працював тренером з боксу. Багато гарних результатів було, часто їздив на змагання за свої гроші. Керівництво мене преміювало».

Обидвоє пенсіонерів переїхали до Чернівців, коли почали обстрілювати їхнє місто. В Луганську жили останніх 30 років та біди не знали, розповідають, поки не розпочались військові дії. Та виїхати із міста, покинувши усе, зважувався не кожен. Подружжя пенсіонерів діяло рішуче: взяли найнеобхідніше, та виїхали за порадою доньки до Чернівців.

«У 2014 рік врешті виїхали з Луганська, хороше, улюблене місто. Коли обстріли почались. 2 червня 2014 року був обстріл адміністрації — загинули діти, дорослі. Згодом окупували споруду СБУ», — розповідають пенсіонери.

Тетяна Олексіївна пригадує: «Нам нікуди було виїхати і ми приїхали сюди на тиждень-другий із двома чемоданчиками. Влітку, без зимового одягу, і залишились тут, і живемо ось вже три роки».

Подружжя розповідає: люди у Чернівцях доброзичливі, сусіди їх підтримують. Та чи не найбільше шкодують, що із Луганська довелось повиїжджати і багатьом колегам-спортсменам.

Леонід Сергійович каже: «Шість тренерів з Луганська виїхали, не від доброго життя, виїхали. Кращі тренери. Мій вихованець теж поїхав, раніше від нас. Працює у Київській області. Виїхав із родиною, йому дали квартиру і він тренує зараз там в селі, гарне село там…»

Пенсіонери неохоче розповідають про свій нинішній побут. На багато речей їм просто бракує коштів:

«Тут ніде митись, тут душа немає. Ми ходимо в баню, кожен візит — сто гривень. Медична допомога погана — деякі лікарі відмовляються. В Луганську в нас не було, щоб лікарям сплачувати , а тут це є. Тому доводиться викручуватись — або взагалі не ходити до лікарів, або не лікуватись», — діляться дідусь із бабусею.

Але подружжя із Луганська намагається не сумувати: вони потоваришували із чернівчанами, ведуть активний спосіб життя — відвідують різні культурні та просвітницькі заходи, які відбуваються в Чернівцях, та мріють, що у їхньому рідному Луганську нарешті настане мир.

Сюжет створено в рамках проекту «СторіМейкер: школа громадянської журналістики».