Члени журі про Конкурс коротких відеоісторій «Люди та війна»

Олена Танасійчук

Наш час диктує свої умови. В тому числі це стосується і перспектив розвитку журналістики. Адже дедалі частіше, як реакція на життєві виклики, у нашому суспільстві міцнішає ідея злиття діяльності громадських активістів та журналістів. Проект «СторіМейкер: школа громадянської журналістики» спрямований на підтримку саме цієї ідеї. Адже він, в умовах збройного конфлікту на Сході України, дає активістам та волонтерам те професійне підґрунтя, яке є необхідним для якісного і правдивого висвітлення подій, свідками якого вони стають.

Конкурс коротких відео історій «Люди та війна» — лише одна із складових цього проекту. І на мою думку, найціннішими у цьому Конкурсі є ті враження, які роботи учасників справляють на глядачів. Загалом, як людина, не схильна до зайвих сентиментів навіть під час перегляду найдраматичніших голлівудських фільмів, я особисто, неочікувано для себе, пережила бурю емоцій та місцями сліз, вдивляючись в історії наших конкурсантів. Чому? Та тому, що ці історії мають реальні обличчя, розповідають про реальні події і, створені звичайними студентами та активістами, вражають своєю простою правдою і глибиною. Особисто мене найбільше зачепив сюжет Аліси Кулакової «Асоціації», який пов’язав Донецьк та Одесу тоненьким містком спільного відчуття дому.

Також хочу зазначити, що як гарний знак, я сприймаю ту зацікавленість професійних журналістів в тематиці «Люди і війна», яку ми побачили, отримавши на Конкурс відео сюжети від традиційних ЗМІ. Було приємно відзначити нагородами Марію Шиманську («Коли вчишся жити по-іншому», Телеканал ЗІК) та Олену Сорокалітню («Переселенці залишилися не лише без домівок, а й без права голосу», Телеканал ТВА).

Але це була думка професійного журі.

А зараз триває онлайн голосування, де вирішальний голос мають самі глядачі, їх відчуття, розуміння, їх вдумливість. Ця можливість — висловити кожному свою точку зору — теж є надзвичайно важливою.

І все це разом сприяє тій атмосфері проекту, яка по-справжньому надихає.

Сергій Гармаш

Результаты конкурса стали неожиданностью для меня. Профессиональная журналистика отражает действительность фактами. А гражданская журналистика дополняет эту картину мира эмоциями. В комплексе это дает более целостное понимание происходящего, показывает не только внешний, но и внутренние, психологические аспекты. Это очень важно для общества. Мир стал слишком прагматичным, но человек — это не только то, что он делает для общества или в обществе, это и то, что он переживает, что руководит им. В этом плане, нехитрый ролик студента из провинции может быть в сто раз ценнее сюжета киевского профессионала.

Ну и второй важный момент — в Украине нет рынка, соответственно нет и рынка рекламы, рынка СМИ. Это не позволяет независимым СМИ развиваться, иметь достаточное количество собственных корреспондентов в регионах.  И здесь на помощь приходит гражданская журналистика. Которая выступает не только добровольным помощником добросовестных СМИ, но и, фактически, одним из факторов их реальной независимости и объективности.   

Поэтому, проект «Гражданской журналистики» важен, нужен, и «ОстроВ» будет всячески поддерживать его.

Наталія Нечаєва-Юрійчук

Ще вчора ми не могли собі навіть уявити, що війна увійде в наш спільний дім і стане частиною нашого життя. Фронт і тил… Військові та цивільні… Повітряні обстріли та пошуки роботи… Війна кардинально змінила життя мільйонів українців. Хтось не зміг покинути домівку, інші змінили місце проживання і, відповідно, свій життєвий уклад. Часом ми навіть не задумуємося над тим, як це: почати життя з початку? Приїхати на нове місце, потребувати сторонньої підтримки і допомоги, шукати житло, роботу… Для мене конкурс коротких відео історій «Люди та війна» став своєрідним одкровенням. Сюжети, які підготували учасники конкурсу, з одного боку, абсолютно різні, а з іншого – об’єднують нас всіх в одну велику родину, адже маємо спільне випробування – війну.

Мені хотілося б, щоб цей конкурс став першим із багатьох наступних, адже таким чином ми отримуємо можливість привернути увагу суспільства до нашого сьогодення, до спільних проблем, які ми можемо вирішити лише разом. Прикметно, що у переважній більшості сюжетів присутня ностальгія за домом, любов до своєї землі, віра в майбутнє, розуміння, що тільки об’єднавшись ми зможемо пройти через усі життєві труднощі. Тішить, що наші конкурсанти запропонували різні ракурси висвітлення запропонованої організаторами проблеми: від інтерв’ю до гри в асоціації.

Сюжети, які здобули призові місця, є дійсно актуальними, завершеними, змістовними. Водночас мені хотілося б звернути увагу на сюжет «Люди та війна», підготовлений студентками Чернівецького коледжу дизайну та економіки Троцюк Анною та Форманчук Сонею (оператор Друк Євгенія). Повністю виконані умови конкурсу, творчий підхід. На жаль, трохи підвела якість відео, через що сюжет, на мою думку, не зміг посісти призове місце.

В цілому, кожен сюжет продемонстрував авторське бачення подій, які не можуть залишити байдужим жодного з нас. Проте при оцінюванні найважливішими критеріями були авторський контент, вміння визначити основну проблему та розкрити її у своїй короткій відео історії, а також якість відео та звуку.