Ольга Скорина про результати Конкурсу коротких відеоісторій «Медична реформа: жити чи вмирати?»

«Члени журі побачили серед деяких конкурсних робіт джинсу, вправно замасковану ідеальною якістю втілення сюжету. Але з деякими висновками своїх колег я була вимушена не погодитися. Йдеться про сюжети, які були справжнім відлунням слоганів, інфографіки та програмних матеріалів Міністерства охорони здоров'я України, що останнім часом переповнили інформаційний простір..»


Ольга Скорина - голова Конкурсу коротких відеоісторій «Медична реформа: жити чи вмирати?», керівник юридичної служби «Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів», експерт в галузі медичного права

Конкурс коротких відео історій «Медична реформа: жити чи вмирати?» відкрив пацієнтській спільноті унікальні можливості для висловлення власної думки і позиції щодо ситуації в сфері охорони здоров'я та медицині, очікувань від реформ. Дав можливість ставити керівництву галузі незручні, наболілі, але вкрай важливі питання та вимагати відповідей на них. Це можливість зробити голос пацієнта по-справжньому впливовим. 

З 53 відеосюжетів, надісланих на конкурс, до участі в конкурсі було відібрано 15 історій. І якщо усі сюжети громадянських журналістів викликали у журі зворушення і майже одноголосне схвалення завдяки актуальності тем, серед яких, зокрема, питання народження і смерті, то під час оцінки професійних відео розгорілися справжні пристрасті. 

Члени журі побачили серед деяких конкурсних робіт джинсу, вправно замасковану ідеальною якістю втілення сюжету. Але з деякими висновками своїх колег я була вимушена не погодитися. Йдеться про сюжети, які були справжнім відлунням слоганів, інфографіки та програмних матеріалів Міністерства охорони здоров'я України, що останнім часом переповнили інформаційний простір. На мою думку, це яскрава ілюстрація народної мудрості, яка, до того ж, напряму пов'язана із охороною здоров'я: що занадто, то не здраво. 

Якщо ще декілька років тому профільне міністерство отримувало численні нарікання щодо відсутності бюджету для створення каналів комунікацій із громадськістю, сьогодні ми зіткнулися з іншою стороною медалі. Міжнародна допомога дозволила перенаситити інфопростір численними, але здебільшого малозмістовними повідомленнями про заплановані міністерською командою позитивні зміни. 

І попри такий суттєвий недолік, як відсутність підкріплення переважної більшості декларацій та інфографіки об'єктивними статистичними даними і фаховою аналітикою, вона має й беззаперечні переваги. Це, в першу чергу, професійно складені слогани, що легко запам'ятовуються, а також великі бюджети на пропаганду. Тиражування цих слоганів в сотнях ЗМІ і тисячах публікацій в соцмережах могло спричинити їхнє віддзеркалення та цитування у відзнятих професійними журналістами сюжетах. Це, звісно, може сприйматися й як умисне і необхідне міністерству виставлення акцентів.  

В будь-якому разі, сюжетам, які викликали дискусії серед членів журі, бракувало даних, які б дозволяли висвітлювати діяльність міністерства об'єктивно, без комплиментарних реверансів та повторів стандартних рекламних повідомлень команди в.о. міністра Уляни Супрун. Адже здатність формувати справжній авторський, актуальний і цікавий аудиторії контент не може виникнути із простого мавпування рекламних повідомлень чиновників. Це вміння є ілюстрацією професійного і особистого розвитку журналіста, ретельного відбору інформації, її аналізу і неповторного стилю автора. 

Брак висвітлення та професійного підходу до актуальних питань галузі спричиняє суспільний і професійний голод за інформацією про досягнення вітчизняної медицини, проблеми і шляхи їхнього вирішення в одній з найбільш важливих сфер життя людини. Така «дієта» лише поглиблює хронічні хвороби суспільства, які потребують негайної терапії та розподілення відповідальності між усіма зацікавленими особами за стан медичного обслуговування та управління галуззю. 

Тому якщо й давати поради та виписувати рецепт, першими пунктами в них повинні бути підвищення медіаграмотності серед професійних журналістів, розвиток і підтримка професійної й особистої культури, цілеспрямоване навчання журналістів, які висвітлюють медичну тематику, елементом якого має стати повага до журналістської етики, закону і потреб громадян. 

Маю велику надію, що започаткований проектом «СторіМейкер» конкурс неодмінно приверне увагу кореспондентів-любителів і фахових медійників більш критично ставитися до «споживаної» інформації з офіційних джерел, висвітлювати різні точки зору і сприяти розвитку в Україні якісної медичної журналістики.